Велика новина!
Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.
Створені на добрі діла
Коли незнайомець міцної статури раптово попрямував до нас, ми з дружиною перелякалися. Під час поїздки за кордон з нами постійно траплялись якісь неприємності – кілька разів на нас кричали, ошукували й вимагали грошей. Яка халепа нас спіткає цього разу? На наш подив, чоловік лише хотів розповісти, де найкращий вид на місто. Потім вручив нам плитку шоколаду, посміхнувся й пішов собі. Такий жест ввічливості забезпечив нам гарний настрій на цілий день і викликав у нас почуття подяки до цього незнайомця і до Бога, Який так чудесно підбадьорив нас.
Коли Бог каже “ні”
У вісімнадцять років мене забрали в армію, як і всіх молодих жителів Сінгапуру. Я щиро молився, щоб мені дісталось неважке місце – можливо, водія чи секретаря. Я не був фізично міцним, тому сподівався уникнути всіх випробувань бойової підготовки. Але коли одного вечора я читав Біблію, мені кинувся в очі один вірш: “Досить тобі Моєї благодаті…” (2 Кор. 12:9).
Любов матері
Коли Сью була ще маленькою дівчинкою, її батьки розлучилися. Через запеклі тяжби вона зрештою опинилася в дитячому будинку. Старші діти зачіпали її, і вона почувалася дуже самотньою. Мати провідувала її лише раз у місяць, а батька дівчинка практично не бачила. Тільки через багато років мати розповіла Сью, що хоча правила дитбудинку забороняли їй відвідувати її частіше, вона кожного дня стояла за парканом, сподіваючись хоча б мигцем побачити свою доньку. “Інколи я просто хотіла побачити, що ти граєшся у садку і що з тобою все гаразд”.
Не припиняй будівництво!
Коли у Симона на роботі появилась можливість зайняти більш відповідальну посаду, він був упевнений, що Сам Бог подарував йому цей шанс. Помолившись і порадившись з іншими, він зрештою вирішив взятися за цю справу. Все, здавалося, сприяло цьому – навіть бос підтримував його рішення. Але деякі колеги були проти його підвищення і чинили саботаж. Тоді у Симона з’явилися сумніви: чи варто продовжувати цю справу?
Завжди прийняті
Енджі докладала всіх зусиль, щоб не відставати у навчанні, але через кілька років її перевели з елітної початкової школи у звичайну.
Спочатку запитаємо Бога
Відразу після одруження мені було важко зрозуміти вподобання своєї дружини. Їй більше подобається вечеря в тихій домашній обстановці чи у ресторані? Чи не образиться вона, якщо я проведу час зі своїми друзями, чи бажає, щоб усі вихідні я був поруч із нею? Якось я вирішив не гадати, а прямо запитати її: “Чого б ти хотіла?”
Радість жертовності
То був сумний тиждень. Я почувався млявим і апатичним, але не міг зрозуміти чому. Ближче до вихідних я довідався, що у моєї тітки ниркова недостатність. Я розумів, що маю відвідати її, але, якщо чесно, хотілося відкласти цей візит. Однак я змусив себе піти до неї. Ми разом пообідали, поспілкувались і помолились. Через годину я вже почувався трішки краще морально – вперше за останні дні. Зосередженість на чомусь іншому, а не лише на собі, якимсь чином розрадила мене.
Чесна гра
Опинившись попереду всіх під час марафону в Іграх Південно-східної Азії, бігун Ешлі Лью з Сінгапуру зрозумів, що трапилось щось не те. Він швидко здогадався, що бігуни повернули не туди, куди потрібно, і тепер бігли позаду. Ешлі міг скористатись їхньою помилкою, але то була б несправедлива перемога. Він хотів перемогти, показавши більшу швидкість, а не через помилку суперників. Діючи згідно зі своїми переконаннями, він уповільнив біг і дозволив себе догнати.
Подвійна обіцянка
Кілька років тому Рут захворіла раком і не могла їсти, пити й навіть нормально ковтати. Вона дуже ослабла за цей час. Після численних операцій та курсів лікування від неї залишилася лише тінь тієї Рут, якою вона колись була.
Знайшлося загублене
Коли ми з дружиною дізналися, що її мама загубилася в супермаркеті, то по-справжньому запанікували. Вона мала проблеми з пам’яттю, тому ніхто не уявляв, що вона може вчинити далі. Найгірші можливі сценарії проносились у наших думках. “Боже, допоможи нам її знайти”, – пошепки молилися ми.
Любити всіх
Наша церква розташована на великому відкритому полі – такі місця доволі рідкісні на острові Сінгапур, що має лише 40 км довжини та 25 км ширини. З недавнього часу на території нашої церкви щонеділі почали збиратись на пікнік люди, що приїхали з-за кордону на заробітки.
Відновлення зруйнованого
Нашу церкву відвідав музичний гурт. Було зворушливо споглядати, як вони палали хвалою до Бога. Але коли музиканти зізналися, що всі вони є колишніми в’язнями, їхні пісні відразу ж набули для нас особливого значення. Їхнє поклоніння було свідоцтвом про те, як зруйноване життя було відновлене Богом.
Бог знає
Коли Деніз побачила в церкві одну нещасну молоду жінку, її серце сповнилось жалістю до неї, і вона вирішила спробувати чимось їй допомогти. Щонеділі вона проводила з нею час для спільної молитви. Деніз стала для неї духовним наставником. Однак церковні лідери не помічали зусиль Деніз і призначили для тієї жінки духовного наставника з членів церковної ради. При цьому вони зауважили, що ця жінка, здається, нікому не потрібна.
Тренування
Моє тренування з бігу на велику дистанцію проходило не дуже вдало. Останній забіг практично мене розчарував. Половину шляху я просто йшов і навіть змушений був сісти перепочити. Було таке відчуття, наче я провалив міні-тест.